Ґендер та стать людини не є просто поділом людей на чоловіків та жінок. Навіть із біологічної точки зору ми розрізняємо хромосомну, генетичну, гормональну та фенотипову стать. Вони не завжди збігаються один з одним, тож стать не завжди є повністю «чоловічою» або повністю «жіночою».

В культурному аспекті ґендер — це соціальний конструкт.

Залежно від часу та місця, буття «жінкою» або «чоловіком» може означати радикально різні речі. У Європі чоловіки колись носили високі підбори і панчохи, а культурі корінних народів Північної Америки довгі роки існує третій ґендер тощо.

Небінарність — це зонтичний термін, який описує ґендерну ідентичність людей, що не вписується в бінарний поділ на жінок та чоловіків. Він включає у себе, аґендерних, ґендерфлюїдних, біґендерних, та багато інших людей.

Небінарність — це не обов'язково щось між маскулінністю та фемінністю, а скоріше щось, що існує поза цими категоріями. Небінарні люди не обов'язково андрогінні, не завжди використовують нейтральні займенники і не зобов'язані відповідати чиїмось уявленням про себе. Це свобода від ґендерних ролей, а не створення нових.

Тому що звертатися до людей так, як їм зручніше, — це основа соціальних стосунків. Ви б не називали Богдану Яриною, і не стали б спілкуватися на «ти» зі своєю начальницею. Є люди, які не хочуть, щоб до них зверталися на “він" або "вона". І якщо ви відмовляєтеся виявляти повагу до них, це погано говорить саме про Вас.

Будь-які займенники у будь-якій мові колись були кимось придумані. Просто до більш нових слів іноді складніше звикнути. Але це не означає, що вони апріорі позбавлені сенсу; адже хтось вигадав їх, хтось використовує їх — тож, це комусь потрібно, і немає сенсу стверджувати протилежне.

Ви не праві.

І це не лише твердження, але ще й аргумент, адже у зверненні до Вас було щойно використано множину, але ви ні краплі не заперечили.

Українська мова має довгу історію використання множини в контекстах, коли йдеться про одну персону. Ще відносно недавно, кілька поколінь тому, цілком нормальним було сказати: "Моя матінка заспівали мені колискову на ніч, вони чудові", "Батюшка говорили, що вставати треба рано". Ми використовуємо множину і зараз, звертаючись до людей на “Ви” або вживаючи безособове: «Мені розповіли», «Дмитру повідомили», «Надії зателефонували».

Можно заперечити, сказав що ці конструкції ніколи не використовувалися для нейтральної мови, але варто помітити, що вони ніколи не використовувалися і для ґендерно-забарвленої мови теж. "Зі мною привіталися" можна сказати і про жінку, і про чоловіка. "Ви дуже люб'язні" - може почути на свою адресу і дівчина, і хлопець. Потенціал тут, та було б просто нерозумно не виростити його. Те, що відбувається з займенниками «вони/їх» зараз - тобто, безпосередньо, їх популяризація - це логічний наслідок та розвиток того, що вже існує в українській мові багато років.

Ваш дискомфорт зрозумілий. Адже, справді, «воно» до інших часто використовують, щоби дегуманізувати — показати, що в них не бачать справжніх людей. Проте варто зауважити, що це право самих людей зробити вибір на користь того, щоб звертатися так до себе. Причини цього можуть бути різні, але головне те, що вони використовують займенники, які їм комфортні, ні краплі не вкладаючи в це негативного значення. Не вкладають негативного значення інші люди, коли звертаються до них на «воно/його».

Ви можете думати, що звертатися до людини використовуючи “воно” рівнозначно тому, щоб назвати когось твариною або предметом. А можете думати про те, що на "воно" називають сонце, диво, море, літо, тепло. Згадати, що ніхто не змушує Вас використовувати ці займенники особисто для себе. І що Вам, насправді, можливо і не так важко назвати інших людей «воно» без злого наміру, якщо вони самі вас просять.

Та зробити це з легким серцем.

Займенники мур/мях чи вуф/ваф, як і будь-які інші займенники, можуть використовувати всі, кому вони подобаються, незалежно від їх ґендерної ідентичності. Але навіть якщо людина яка використовує ці займенники бачить себе як ксеноґендерну, це не означає що вона відчуває себе твариною!

За визначенням ксеноґендерність — це відчуття сильного зв'язку з, наприклад, кішками та собаками достатньою мірою, щоб назвати це своїм ґендером. За такою логікою, все, що завгодно, може бути ґендером — але в цьому й справа. Це свобода самостійно визначати себе, яка, зрештою, важлива для кожної людини. Проблеми, пов'язані з ґендером, починаються з приписування його іншій людині без її власної згоди.

Просто спитайте! Так, це може бути трохи незручно, проте чим частіше ми так робимо, тим більше суспільство це приймає, і всім стає не так незручно. Якщо ми можемо запитати чиєсь ім'я, чому б не запитати займенники?

Дуже важливо, щоб ми нормалізували представлення своїх займенників при знайомстві. «Привіт, я Петро, використовуйте до мене займенники він/його». Це неважко, проте для трансґендерних та небінарних людей це має велике значення! Ще легше це зробити в Інтернеті: просто напишіть свої займенники (або посилання на картку з нашого сайту) в описі профілю.

Також пам'ятайте, що інші люди можуть використовувати різні імена та займенники в залежності від ситуації та оточення. Можливо, вони ще не здійснили камінгаут серед знайомих чи колег, але з близькими їм комфортно говорити про себе правильно. Будьте уважні! Наприклад, запитайте: «Які займенники мені використовувати по відношенню до тебе при розмові з твоєю мамою?»

Деякі люди використовують декілька займенників, наприклад «він/вона» або «вони/він». Це значить, що їм комфортно, коли до них звертаються з використанням усіх цих займенників. Зазвичай першим з них віддають перевагу.

Ґендер – соціальний конструкт, що існує у людському суспільстві вже багато тисячоліть та глибоко вріс у нього корінням, а ґендерна ідентичність – складний концепт, на формування якого впливає нейробіологія, психологія та соціалізація, і кожна людина має свій унікальний досвід пізнання ґендера та відносин із ним. Всі по-своєму відчувають і бачать себе у рамках існуючої системи – комусь, наприклад, достатньо просто вважати себе ґендерно-некомформною жінкою, або чоловіком, а хтось не відчуває, що це з необхідною точністю описує їх досвід, і тому шукає більш відповідний ярлик. Кож_ен сам обирає собі найбільш комфортне місце у далеко не ідеальний системі; за всіх не обереш, яке єдине є вірним. Досвід інших людей може відрізнятися від вашого власного, та це можна побачити на прикладі цисґендерних людей – запитайте у дюжини жінок, що для них значить бути жінкою, і вони відповідатимуть по-різному; опитайте дюжину чоловіків, що для них значить бути чоловіком – та і там відповіді завжди відрізнятимуться. Досвід інших не завжди збігається, тож ці відповіді можуть співвідноситися зі стереотипами про певний ґендер, а можуть в корені їм суперечити – те ж саме можна сказати й о нецисґендерних людях.

Причина цього в тому, що кожна людина сама обирає для себе що це означає — бути жінкою чи чоловіком. Проблеми починаються, коли ці люди нав'язують своє бачення того яким потрібен бути будь-який ґендер на інших людей - "Бути жінкою це думати одне, чоловіком це думати інше, жінкою - виглядати ось так, чоловіком - виглядати по іншому...". Але насправді, ніхто не може дати вам ідеальне визначення слова "чоловік" та "жінка", бо завжди знайдуться люди які не підходять під це значення. Наприклад, якщо бути чоловіком це мати XY хромосоми, то чи є не-трансґендерний чоловік, але який народився з ХХ хромосомами - жінкою, хоча він й "виглядає як чоловік" та має усі органи, які часто приписують чоловічому тілу? Чи, якщо бути жінкою це бути переважно фемінною - тож, як багато людей бачать фемінність - ласкавою, відкритою, емоційною людиною, якої подобаються мода, носити сукні, чи готувати, чи робить це усіх жінок які не підходять під ці стереотипи – не жінками?

Це причина, чому так важливо замість того щоби ставити для інших правила, просто поважати їх власний досвід та думку. На чому пов'язана ґендерна ідентичність якоїсь-то людини, це не Ваша справа. Чому вони використовують для себе конкретні терміни, також не Ваша справа. Та й те саме можно сказати про "чому вони ідентифікують себе так, а не по іншому, як я" чи "чому вони бачать ґендер ось так" - це усе не Ваша справа. Ви не завжди знаєте досвід інших людей та що вони відчувають.

Іноді не потрібно знати чи розуміти це - достатньо лише поважати, не спробувати змінити чи розказувати чому вони потрібні бути іншими. Деякі люди дуже просто можуть пояснити свої думки, наприклад - "хочу мати більш чоловіче/жіноче тіло", а інші - "хочу бути, немов зірка, десь там, далека і яскрава". Усі люди - різні, і Ви не можете вирішувати за всіх трансґендерних та небінарних, що стоїть за їх ідентичністю.

Але, Ви можете їх просто прийняти. Не усі люди цисґендерні, та це просто факт з яким потрібно змириться.

Так! Кожен займенник на нашому сайті насправді використовується кимось у повсякденному житті.

Прагнення до пізнання світу - це похвально, але Вам абсолютно необов'язково запам'ятовувати всі існуючі (і нові, ті що з'являються щодня!) ідентичності, неозайменники та інші квір терміни, так само як необов'язково запам'ятовувати всі імена у світі або всі види бджіл. Вас ніхто не змушує їх знати, і ніхто не влаштує іспиту; вимоги, як правило, мінімальні - "поважай мене і не називай так, як мені не подобається".

Це не складно. Просто пройдіть повз, якщо вам не подобається чийсь ярлик. Просто посміхніться, якщо вас радують чиїсь займенники. Головне – не піднімайте на сміх. Вас ніхто не змушує спілкуватися з людиною і, відповідно, запам'ятовувати, як звертатися до них, тож в чому проблема?

А якщо так сталося, що людина, з якою Ви хочете спілкуватися, використовує займенники, які Вам складно запам'ятати – не біда! У страху очі великі, але насправді просто треба звикнути — як, наприклад, багато хто звикає до нових фемінітивів. Чим більше використовуєш слова у мові, тим простіше стає з часом. Крім того, Ви завжди можете дізнатися, чи не використовує людина ще якісь займенники, якими Вам було б простіше їх називати, або Ви почати уникати формулювань з ґендерованими словами.

Якщо дівчині подобається носити штани, чи це означає, що вона мізогінна, тому що біжить від жіночності, не одягаючи спідниці? Нам здається, що ні :)

Займенники – не біологічна даність, вони вигадані людьми. Усі мають право використовувати які завгодно займенники так само, наскільки мають право носити будь-який одяг.

Головне — не змушувати людей надягати те, що Ви хочете, просто тому, що «ти ж дівчинка» або «ти ж хлопчик».

Мова — це не якісь давні непорушні заповіді, даровані Богом та висічені у камені. Мова це просто інструмент для спілкування. Суспільство змінюється, а разом із ним — світ навколо нас. Ми змінюємо мову під свої потреби. Ми користуємося мовою, і ми вирішуємо, як її міняти.

Щоб ці зміни з'явилися у словниках, потрібен час. Цей факт не означає, що запропоновані зміни мови неприйнятні чи безглузді. Згодом нові форми, якщо вони використовуються досить часто, потрапляють до словників. Наприклад англомовний Словник Мерріам-Вебстера допускає застосування займенника «вони» в однині (англ. singular they) як небінарний займенник.

Не акцентуйте увагу на своїй помилці, довго та театрально каючись і виправдовуючись тим, як Вам складно звикнути; Ви ризикуєте перетягнути увагу на себе і виставити себе жертвою ситуації, тим самим зробивши її дискомфортною для вас і співрозмовни_ці. Краще просто швидко виправтеся і продовжуйте: “Ти говорив... говорили, що ходили вчора в кіно. Тобі сподобалося?"

Якщо Ви цис (= не транс) і Ви користуєтеся займенниками "вона" або "він" відповідно до Вашого ґендера, Ви можете подумати, що Ваші займенники очевидні. І так, це може бути вірно - особливо якщо у Вас традиційно чоловіче чи жіноче ім'я, або на аватарі стоїть Ваше власне фото. Але у багатьох людей справи по-іншому — у їхньому випадку буває складно здогадатися, як вони хочуть, щоб їх називали.

Навіть якщо Ваші займенники є «очевидними», є люди, які мають зовсім іншу ситуацію. Вони хочуть, щоб до них зверталися правильно, незалежно від того, чи вони «виглядають» на свій ґендер, чи пройшли вони корекцію статі, та й чи хочуть вони взагалі через неї пройти. Зазвичай, небінарні люди не «виглядають небінарно», та й ми взагалі не зобов’язанні мати андрогінний вигляд.

Ділитися своїми займенниками є дуже важливим для транс-, небінарних та ґендерно-неконформних людей. На жаль, це нас виділяє, оскільки найчастіше лише ми так робимо. Але, якби цис-люди робили б те саме, це було б для нас дуже приємним. Так ми почуваємося комфортніше та безпечніше.

Звичайно! Ніхто не дивується, коли хтось хоче поміняти свій стиль, погляд на щось чи своє хобі… Так чому ж було б так дивно, якщо б хтось відкрили частину своєї ідентичності, знайшли нову «етикетку», яка їм підходить більше, або що вони зрозуміли що їм не подобається їхнє ім'я?

Зовсім ні! Після багатьох років використання займенників, що відповідають певному при народженні ґендеру, дуже легко зробити помилку, коли ми переключаємося на інші.

Ґендер ≠ займенники. Ваш ґендер не змінюється раптово лише тому, що Ви одного разу зніяковіли, коли про Вас сказали «вони». Не хвилюйтеся. Експериментуйте. Спробуйте знайти те, що найбільше Вам підходить.

Тому що чоловічий рід не є нейтральним, він є чоловічим.

В українській мові чоловічій рід не використовують за замовчуванням як в російській. Українська мова має багато фемінітивів, з дуже довгою історією використання, та вони визнані навіть у законі. У трудовій книжці Ви маєте право написати “лікарка” а не “лікар”, “інженерка” а не “інженер”, “лекторка”, а не “лектор”.

Навіть слово “людина”, на відміну від російської мови, має жіночій рід, а не чоловічий. Тож як може чоловічий рід бути нейтральним?

Звичайно! Не люди існують для мови, а мова існує для людей. Якщо ви цисґендерні, але відчуваєте, що зможете краще виражати себе іншими займенниками, аніж ті, що суспільство прив'язує до вашого ґендера – вперед! Цисґендерні люди, що використовують неконформні займенники, є важливою частиною квір-історії та культури; серед них є лесбіянки, які використовують він/його, або дреґ-королеви, що використовують вона/її.

Свобода ідентичності та ґендерної експресії має поширюватися на всіх. Бінаризм і ґендерні стереотипи не оминають нікого. Наша місія це боротьба за свободу, повагу та інклюзивність у мові, та вона охоплює всіх людей, незалежно від їхньої ідентичності. Ми категорично проти розколів, які лише йдуть на руку тим, хто прагнуть нас придушити та замовкнути.

Ні.

Якщо вам не подобається якийсь прапор - не використовуйте його. Якщо Ви не знайшли якогось прапора у списці - додайте його.

Ми постаралися скласти список прапорів, які є найбільш популярними та, наскільки нам відомо, загальноприйнятими, і ми не плануємо розширювати чи скорочувати цей список.

Ви завжди можете використати кастомайзер у розділі «Займенники», щоб створити повідомлення на будь-які займенники, які вам потрібні.