Усі мають свої займенники. Ще з уроків української мови ми вивчаємо, що займенник — це частина мови (тобто, слово), що вказує на особу, предмет, ознаку, кількість, але не називає їх. Щодо людей ми використовуємо займенники, щоб не використовувати їхні імена весь час — це наявне навіть у назві: "за іменники", тобто, "замість імен". Найчастіше до людей ми використовуємо займенники "він/його" або "вона/її", та у більшості випадків обираємо те, які займенники використовувати, виходячи із зовнішності людини. Однак, не все так просто.

Ґендер — складна річ. Люди не завжди виглядають типично для їх ґендера, та й займенники на ґендер вказують не завжди. Саме тому не можна завжди чітко і точно передбачити, як краще звертатися до людини. Наприклад, деякі люди не вписуються у рамки "чоловічого" і "жіночого" і використовують більш нейтральну мову.

Цей сайт допоможе Вам поділитися зручними для Вас займенниками (із прикладами речень), щоб ви могли показати, як до Вас краще звертатися.

Чому це важливо? Тому що займенники є питанням елементарної поваги. Ви б не назвали Олену Софією тільки тому що ім'я "Софія" Вам подобається більше, або тому що Олена "виглядає як Софія". Так само Ви і не будете використовувати "Оленка", якщо Олена скаже, що їй не подобається це скорочення. І Ви і не будете називати її Софією, навіть якщо у свідоцтві про народження Олени написано "Софія", бо Олена Вам сказала, що ненавидить це ім'я і не хоче його чути до себе. Це працює так само і з займенниками! Якщо Ви не хочете виглядати грубими чи неймовірно образливими, звертайтеся до людей так, як вони просять. Різниця лише в тому, що ми при знайомстві кажемо один одному лише наші імена, та не займеннники. Гайда це змінювати!